Одна голова — хорошо, а две — у Амфисбены. Помни это, Странник.
Сейчас с нами на сайте 0 users и 1 guest.
Все материалы, размещенные на сайте, являются интеллектуальной собственностью их авторов. Любая перепечатка допускается только со ссылкой на https://bestiary.us.
Коммерческое использование материалов с сайта без непосредственного разрешения правообладателей запрещено.
По вопросам сотрудничества и размещения рекламы обращайтесь по адресу kot@bestiary.us
Приветствуем новых пользователей: odifeja, Kelikosha, mrfikc, Lilith, Ueu, Ырмор, Antips.
Рекорд посещаемости был зафиксирован незримым летописцем бестиария в 23:04 11 сентября 2021 и составил 8942 человек (и представителей иных видов).
Все материалы, размещенные на сайте, являются интеллектуальной собственностью их авторов. Любая перепечатка допускается только со ссылкой на https://bestiary.us.
Коммерческое использование материалов с сайта без непосредственного разрешения правообладателей запрещено.
По вопросам сотрудничества и размещения рекламы обращайтесь по адресу kot@bestiary.us
Зокрема у роботі "Релігійні вірування літописних слов‘ян" наводиться такий фрагмент української міфологічної новели, записаної на Харківщині ще в минулому столітті:
"Поверталися два брати з поля додому. "А що, Грицьку, дуже боїшся ти вовків?" − питає старший брат меншого. "Не знаю, − відповідає той, − я їх зроду не бачив". "А от побачиш", − каже старший брат. І − тут пішов за могилу, що була при дорозі. Там вийняв з кишені два ножі, встромив їх у землю й перевернувся між них через голову. Не встиг Грицько й "почухатися", як з-за могили показався здоровенний сірий вовк. Злякався Грицько й кинувся за могилу в той бік, куди пішов його брат, але замість брата побачив там ножі, що стирчали з землі.
Він швидко висмикнув їх і прожогом кинувся додому, а за ним біг вовк із жалібним виттям, у якому він не міг упізнати голос брата. Не раз пробував нещасний вовкулака пробратися додому, але блискучі зуби собак, що скажено кидалися на нього, примушували втікати. Хуторяни потім часто зустрічали в околицях худого вовка із сльозавими очима, пильно націленими на вогник у тому місці, де готували вечерю для косарів. Якось вночі страшне собаче валування на дворі розбудило Грицька. Він вийшов з хати; дивиться − собаки шалено кидаються на вовка, що забився в куток кошари. За Грицьком вийшов і батько. Він одразу ж здогадався, що то за вовк. Швидко підійшов до нього, схопив його за барки й щосили трусонув. Шкура на вовку репнула й з неї виліз брат Грицька. Коли ж усі заспокоїлися й колишній вовкулака, що сидів за столом у хаті, вгамував свій голод, то на запитання матері: "Синочку-голубчику, що ж ти їв, як вовкулакою був?" казав: "Облизував на деревах ті місця, за котрі люди бралися руками, − тим тільки і жив".
Возвращались два брата с поля домой. «А что, Грицко, очень ли ты боишься волков?» — спрашивает старший брат младшего. «Не знаю, я их сроду не видел», — отвечает брат. «А вот сейчас увидишь». Зашел он за могилу, находившуюся около дороги, вынул из кармана два ножа, воткнул их в землю и перекувырнулся между ними через голову. Не успел Грицко и рта раскрыть, как из-за могилы показался большущий волк. Испугался Грицко, бросился за могилу, где скрылся его брат, но вместо брата нашел только два ножа, воткнутые в землю. Выдернул он ножи и бегом пустился домой, потому что за ним бежал волк, жалобно воя. Люди часто стали встречать около села странного волка — тощего, со слезящимися глазами. Раз ночью страшный лай собак разбудил Грицка. Вышел он из хаты, видит — сидит в углу хлева волк, а на него собаки бросаются. Вслед за сыном вышел и отец, который быстро сообразил, что это за волк. Подошел к нему, схватил за шиворот и сильно встряхнул. Шкура на волке треснула, и из нее вылез его старший сын. Когда уже все сидели за столом, мать спросила его: «Сыночек, что же ты ел, когда волкулаком был?» — «Облизывал на деревьях те места, за которые люди брались руками, только этим и жил» (58: с.409).
"Історія релігії в Україні". Т.1: Дохристіянські вірування; Прийняття християнства — К.: Укр. Центр духовн. Культури, 1996
Образ вовка в українському фольклорі