Знаешь, Странник, у неудачников тоже есть свой ангел-хранитель. Только у него крылья из жопы растут.
Bestiary.us
энциклопедия вымышленных существБыстрый переход
- Игра престолов Сага о мире Семи Королевств. О мире суровых земель вечного холода и радостных земель вечного лета. Мире лордов и героев, воинов и магов, чернокнижников и убийц — всех, кого свела воедино Судьба во исполнение древнего пророчества. О мире опасных приключений, великих деяний и тончайших политических интриг.
- Транслятор имен Здесь у Вас есть уникальная возможность узнать, как могло бы звучать Ваше имя на языках различных вымышленных рас. При этом результат имеет смысловую нагрузку. Так к примеру, эльфийские имена собираются по грамматическим правилам квэнья и других эльфийских языков исходя из значения Вашего настоящего имени.
- Средиземье Средизе́мье (англ. Middle-earth, буквально Среди́нная земля́, также существуют варианты перевода Среднеземье, Средьземелье) — одна из первых и самых известных фэнтези-вселенных. Оно является местом действия основных произведений Дж.Р.Р.Толкина, а также «вольных продолжений» других авторов.
Инклюз
Инклюз — дух-обогатитель в польском, украинском и румынском фольклоре, хозяин зачарованных денег
Инклюз — дух-обогатитель в польском, украинском и румынском фольклоре, хозяин зачарованных денег
Инклюз — дух-обогатитель в польском, украинском и румынском фольклоре, хозяин зачарованных денег
Инклюз — дух-обогатитель в польском, украинском и румынском фольклоре, хозяин зачарованных денег
Инклюз — дух-обогатитель в польском, украинском и румынском фольклоре, хозяин зачарованных денег
Inkluz —
Spirytusek —
Інклюз —
Дух-обогатитель в польском, украинском и румынском фольклоре, хозяин или персонификация зачарованных денег. Чаще всего под инклюзом подразумевался мелкий бес, заключенный в монете и делающий ее неразменной, то есть, при соблюдении определенных правил, всегда возвращающейся к своему хозяину-инклюзнику:
Інклюзники се такі люди, що володїють зачарованим грошем, який можуть видавати, коли, кому і кілько разів схочуть, а він усе поверне до них тай не тілько сам, а ще й притягне инші гроші. Якби інклюз попав у касу, то потягнув би за собою всї гроші. Декуди вірять, що інклюз може притягати лише такі монети, як сам, отже корона інклюз — корони, шістка* — шістки і і так далі (754: с.XXI).
Инклюзники это такие люди, что владеют заколдованной монетой, которую могут выдавать, когда, кому и сколько раз захотят, а она все равно вернется к ним, да еще не только сама, а привлечет и другие деньги. Если бы инклюз попал в кассу, то потянул бы за собой все деньги. Кое-где верят, что инклюз может притягивать только такие монеты, как он сам, например крона-инклюз — кроны, шестак — шестаки и так далее (754: с.XXI).
То йи такі инклюзи... Якже йи инклюз пйить ґрейцаріў, то як ўже він пустит того инклюза межи гроші, то як де йи межи грішми по пйить ґрейцаріў гроші, то так той инклюз усї тоти пйитаки покигне. А шустки він не озьме, бо він не належит (лиш до товаришіў своїх*). Бо то инклюз таки не йи чистий, бо як би буў чистий, то би не кигло.
Зап. I.Волошинський в липни 1910, від Н.Мокрицького із Далешева, пов. Городенка (754: 1088, с.225).
Вот есть такие инклюзы... Ежели то инклюз в пять крейцеров*, то если пустить того инклюза между денег, то как где есть между деньгами монеты по пять крейцеров, то так то инклюз все те пятаки вытянет. А шестаки он не возьмет, потому что он не из их числа. Потому то инклюз такой не чистый, ибо как бы был чистый, то бы не кигло (?).
Записал И.Волошынский в июле 1910, от Н.Мокрицкого из Далешово, повет Городенка* (754: 1088, с.225).
inkluz (II) , czarcia moneta, diabelski talar, talar szczęścia - zaczarowany przez siłę nieczystą, zwykle przez diabła przedmiot - najczęściej pieniądz, który wydany na zakup towaru, samoistnie do pierwotnego właściciela powraca. Moneta-inkluz niekiedy miała dwa wyczuwalne rożki, jakby diabelskie. Wątek wierzeniowy: T 3151. Inkluz, pieniądz, który swojemu panu pieniądze sprowadzał, a wydany do pana z innemi pieniędzmi wracał [Starożytności polskie, 1842] (804: s.184-185).
Człowiek jednakże nie powinien się długo taką monetą posługiwać, bo to śmierć przyśpiesza, a najdłużej po trzech latach, pokropiwszy wodą święconą, puścić w świat, to się już więcej nie powróci. Powiadają, że inkluzy pierwszemu i drugiemu właścicielowi służą dobrze, trzeciego zaś, po pewnym przeciągu czasu, zwykle duszą lub o nagłą śmierć przyprawiają.
[Feredrowski: Lud okolicy Żarek...] (804: s.185)
Słyszałem o inkludzie różne opowiadania, ale im nie wierzyłem. I ja bym też nie wierzył, gdybym się sam nie przekonał. Rodzice moi mieli wielki sad, a w nim dużo trześni, mających co roku wiele smacznych, soczystych owoców. Gdy dojrzewały, trzeba było pilnować przed złodziejami. Pewnego razu, gdym pilnował tych trześni, a było wówczas bardzo ciepło, choć była połowa maja, przechodził obok jakiś staruszek. Prosił mnie, abym mu dał kilka trześni, bo jest bardzo spragniony. Zerwałem tedy z drzewa trochę dojrzałych owoców i podałem staruszkowi za darmo. On jednak podarował mi pięciofenigową monetę i powiedział: "Gdy pójdziesz do sklepu, to kupuj tak, aby ci z tej monety choćby feniga wydano. Wówczas za każdym razem cała moneta powróci do twej kieszeni." I rzeczywiście. Ilekroć płaciłem tą pię-ciofenigówką, zawsze po pewnym czasie miałem ją z powrotem w kieszeni przy tych pieniądzach, które mi z niej wydawano. Tak korzystałem z niej nieuczciwie przez czas dłuższy. Wreszcie jednak zmieszałem ją przypadkiem z innymi pięciofenigówkami i nie mogłem jej poznać. Odtąd też więcej nie wróciła do mej kieszeni.
Dorota Simonides, Józef Ligęza "Gadka za gadką. 300 podań, bajek i anegdot z Górnego Śląska", Katowice, 1973 (804: s.185)
Слыхал об инклюзе разные истории, но не верил им. И я бы дальше не верил, если бы сам не узнал. У моих родителей был большой сад, и в нем много черешни, приносящей каждый год много вкусных, сочных ягод. Когда они созревали, нужно было охранять сад от воров. Однажды, когда я сторожил сад, и было очень тепло, хотя была середина мая, проходил мимо какой-то старик. Он попросил меня дать ему немного черешни, потому что он очень хотел пить. Я собрал с дерева немного спелых ягод и дал их старику бесплатно. Тем не менее, он протянул мне пятифениговую* монету и сказал: "Когда пойдешь в магазин, расчитывайся так, чтобы из этой монеты, хотя бы фениг был потрачен. Тогда каждый раз вся монета вернется в твой карман." И на самом деле. Всякий раз, когда я расплачивался ей, я всегда оставался при деньгах, которые ко мне возвращались. Так я использовал инклюза нечестно в течение длительного времени. Но, однажды, я случайно смешал ее с другими пятаками, и не смог его узнать. С после этого он уже не вернулась в мой карман.
Dorota Simonides, Józef Ligęza "Gadka za gadką. 300 podań, bajek i anegdot z Górnego Śląska", Katowice, 1973 (804: s.185)
Аби не допустити до того, щоби інклюз потяг за собою всї гроші з каси, тримають усюди по касах мармурові столи; коли інклюз упаде на такий стіл, то не буде лежати спокійно, лиш буде котити ся або скакати:
388. Чому в касах мармурові столи?
Інклюз покладений на мармурову плиту не покладе си йик кождий иньший гріш, а лиш покотит си. Йик покотит си по плитї і паде на землю, то касієр назад подає тому, що платит, бо то інклюз. А інклюз йик би си попаў ў касу, то забраў би ўсї гроші з каси тому, у кого буў. А за те ў касах мармурові плити, щоби пізначно було, котрий інклюз, щоби не затратити гроший з каси. Найбільше інклюзів є у Туркіў.
Зап. 1903, від Петра Донекового, в Головах, Косівського пов., Л.Гарматїй (828: 388, с.257).
387. По чому пізнають інклюза?
Йак принесут податок до суду — дайи чоловік за податок гроші. I зйавит сьи інкльус мижи грішма і кладут на мармуровий стіл і зарас інкльус скачи. — Пізнати інкльуза, бо зара гріш той скачи. I зара того інкльуза злапайут, пишут навіть в ґазетьі, шчо злапали інкльуза і зара прибйут на сьцьіну і вже ни піде ньіґде.
Зап. 1902, від Ґреська Роґовського, в Будзанові, Теребовельського пов., О.Деревянка (828: 387, с.257).
1093. Інклюз із хрестиком.
Вінклюз маў хрестик дзелений і за него можна було брати доста кітюну і горіўкі. А йидного разу ішовім у дорогу і повернувім до коршми за тїтюном і давім Жидови той вінклюз. Жид кинуў йиго в маймуровий скіў і вінклюз зачьиў в столї скакати до гори; а Жид як то уздріў і узьиў йиго у руки і не пустиў йиго.
Зап. в падолистї, 1910, від Вас. Тимрика з Далешева, пов. Городенка, Ів. Волошинський (754: 1093, с.226-227).
По тім його пізнають і роблять зараз нешкідливим або пробивши його (тамже, I, 392—393), або прибивши його цвяхом до стола (тамже, II, 1107), чи до стїни, звідки він не рушить ся (тамже, I, 387, 389; II, 1106), або порубавши його на кавалки (тамже, 1109).
Вірять, що інклюзом орудуе дух (хлопчипа), якого можна виховати собі зі зноска (як домовика), носячи його девять день під пахою, а потім примушувати його старати ся про гроші.
До інклюза можна прийти ріжними способами. Вложити срібний гріш до ластівочого гдїзда, де він має стояти, поки не виведеть ся на нїм трете поколїнє ластівок. Опісля виймити його звідти и пускати в обіг, а він усе верне до властителя (тамже, I, 377).
Злапати живого лилика, зарізати його якимнебудь грошем (прим. ґульденом), потім носити той гріш девять день під пахою не молячись, не ходячи до церкви, не чуючи дзвонів. По девятьох днях стане з тога гроша інклюз і його можна пускати в обіг (тамже, I, 378).
Вийти о дванайцятій годинї в ночи на роздороже, де сходить ся чотири дороги, викликати нечистого і зажадати в нього три рази інклюза, а він дасть (тамже, I, 379), розумієть ся не за дармо, бо опісля возьме душу з чоловіка.
Є також таке товариство, що видае інклюзи, коли хто вступить до нього, переступить там хрест, потопче і плюне на нього три рази (тамже, I, 381; II, 1089).
Інклюза можна й купити, але до того треба твердого чоловіка, щоби нїчого не бояв ся, навіть Бога (тамже, I, 382-383).
Коли хтось дістане гроші і підозріває, що між ними може бути інклюз, тодї не повинен їх нїкуди ховати, лише тримати у кулацї, з якого інклюз не годен утекти (тамже, I, 386; II, 1096) до свого властителя, що передав його комусь із шахрайською думкою (тамже, II. 1099-1104).
Коли чоловікови набридне триматп інклюза і брати на себе відпо-відальність за його орудованє, то може його позбути ся. Для того повинен він щось купувати, а коли згодить ся на цїну, повинен понад неї додати продавцеви ще інклюза, тодї інклюз лишить ся у продавця і не верне до давного властителя (тамже, I, 395).
Коли інклюз кинеть ся на те саме місце, де його знаёдено і тим самим боком, то він також не вернеть ся до властителя (тамже. I, 391; II, 1095).
Коли хто подержить інклюза в передних зубах, то він стратить свою силу і тодї можна його дебудь викинути (тамже, 1, 378).
Коли знайдеть ся чоловік, що хоче мати інклюза, тодї дотеперіш-ний властитель повинев передати його йому, сказати плюнути на нього і вдарити долонею, а інклюз не верне до нього, лиш лишить ся в нового властителя (тамже, I, 390; II, 1091).
Знадоби до української демонології. Зібрав Володимир Гнатюк. Том ІІ. Випуск 2 (754: с.XXI-XXII)
Традиционным было представление, что обладателями волшебной неразменной монеты (инклюз, анклюз) являются евреи (особенно торговцы и корчмари). По поверьям украинцев, инклюз, полученный от еврея в качестве сдачи, вытягивал деньги из кармана покупателя и возвращал их хитрому продавцу. Иногда еврей мог предложить взять у него инклюз, однако условием такой сделки было осквернение святынь: христианин должен был плюнуть на изображение распятия и поцеловать изображение злого духа . По поверьям жителей украинского Полесья, еврей-знахарь мог лишить инклюз чудесной силы [Трусевич 1865: 477]. В то же время жители белорусского Полесья считали, что обладателями инклюза могли быть и цыгане (985: с.214-215).
Однако снабдить желающего неразменной монетой мог и «свой» знающий (колдун, знахарь). В Галиции, например, верили, что анклюзи, или нечистi грош, можно приобрести на базаре во Львове (754: с.225) или у знахаря в местечке (754: с.196).
В Восточных Карпатах бытовали представления о колдунах-верхоблюдниках (т.е. обладающих особым зрением, способных прозревать в каждом человеке его скрытую натуру), владеющих (в результате сговора с чертом-щезником) неразменной золотой или серебряной монетой (анклюс), которая притягивает (притiгає до него) чужие деньги [Кобилянский 1980: 47].
Считалось при этом, что на неразменную монету даже необязательно что-то покупать, достаточно положить ее среди других денег и она «притянет» их к себе [Шухевич 1908: 213].
Отличительное свойство неразменного рубля заключается в том, что сколько бы ты его ни тратил, если останется хоть копейка сдачи, то едва выйдешь из лавки — рубль снова в кармане. У того, кто забудет взять сдачу, рубль исчезает: он возвращается к сатане [Новичкова 1995: 236]. Купить на него можно что угодно, но только так, чтобы оставалась хоть копейка сдачи. Положишь ее в карман или в кошелек, и она превратится в рубль, считали русские на Северном Кавказе [Там же: 558— 559].
По поверьям украинцев Прикарпатья, использование неразменной монеты создавало видимость платы за покупку: окружающим казалось, что деньги за товар уплачены, в то время как инклюз чудесным образом перемещался из-за пазухи продавца опять в карман покупателя, таким образом можно было набрать много товара, не истратив при этом ни копейки [Колесса 1898: 97]. Украинцы в Галиции считали, что инклюз обладает свойством притягивать монеты одного с ним достоинства [Гнатюк 2000: 235].
Украинцы и поляки верили, что если инклюз украден, то он сохраняет свои чудесные свойства и при новом владельце. Сознательное же избавление от неразменного рубля грозит человеку опасностью. По украинскому поверью, человек, пожелавший оставить конфлюз там, где его ранее нашел, вызвал тем самым страшную бурю, от которой сам едва мог спастись [Толстой 1999 II: 59].
О.Белова "Неразменный рубль в поверьях и магических практиках славян" (1323).
Ототожнюють або принаймні пов’язують із чортом так званого інклюза:
«Інклюз — то тей, щез би, — то кожде інакше називало. То такий чортик. Каже, підкине гроші, та й ти йшов та й найшов. Та й вже має гроші, а має. А потому кажут до него: «То шо це такі гроші то?» А жінка каже до него: «Візьми іди віднеси там, де ти взєв». Він пішов взєв… — не стало нічого в него. Взєв поклав на місце, там, де він взєв, — всьо — не стало нічого в него. То інклюз — то гроші той, щез би, підкидав».
Зап. 14.07.2015 у с. Поточище Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. від Семенюк Катерини Михайлівни, 1919 р.н. (1322)
«Каже [годованець до господаря]: «Підем перший раз корову купувати. Но би ти здачу не брав». Як ти не взяв здачу — то корова твоя, і гроші прийшли тобі ті самі, шо ти заплатив за корову. Треба в гроші плюнути три рази, як тобі дають, бо гроші мают вíнклюс, шо можут з вашої кишені піти: ше не вспів [оглянутися], а гроші вже там в того господаря, шо дав. То називаєця вінкльóві гроші».
Зап. 25.09.2003 у с. Великосілля Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Боберського Івана Ільковича, 1936 р. н., уродженця с. Галівка цього ж р-ну (1322)
«Ну та те казали, шо інклюзи є. Ну, але то не в кождого. Може, то в тих є інклюзи, шо він того… (у «непростих» — В. Г.) (1322).
Подекуди, однак, інклюз сприймають безвідносно до годованця, а як самостійного демонологічного персонажа чи радше як магічну річ. Водночас дещо спільне в цієї речі з годованцем таки є. Зокрема, із записів В.Левинського із с.Ясениця колишнього Дрогобицького повіту, які опублікував В.Гнатюк, довідуємося таке:
«Щобó мáти інклюз, робит сї так. Треба злапáти живóго лилика. Того лóлика трéба зарíзати чи ґрейцаром, чи шустков, чи реньським. Як вже сї заріже, то сї носит рéнській через девіть днїв під пáхов. Не треба через той чєс анї мóлити, анї до церкви хóдити, анї дзвонів чýти. Як так сї рóбит, то с того рéнського робит сї інклю´з. ’Але хлоп зараз спізнає, чи гріш є інклюзом, чи нї. Як натрафит на інклюз, то бере гріш у зуби, подержóт трóха в перéдних зубах, тай вже по інклюзї».
В.Гнатюк "Знадоби до галицько-руської демонольоґії: Т.І / В. Гнатюк // Етнографічний збірник, 1904 (828: с.255)
На Старосамбірщині, де лилика називають пергачем, також згадували:
«То якось того пергача різали грішми, ’би ся велó, ци шо?»
Зап. 14.07.2005 у с. Головецько Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Копиняк Ганни Василівни, 1931 р. н., уродженки с. Ріп’яна цього ж р-ну (1322).
У селі Мшанець В.Гнатюк записав про інклюз бувальщину, з якої зрозуміло, що це монета, яка повертається до свого власника. Якби хтось упізнав інклюза, плюнув би на нього й ударив долонею — той залишився б у нього. Щоб позбутися інклюза, необхідно було перев’язати його волосом із кінського хвоста й прикласти каменем біля лавки (кладки), де люди ходять (828: с.258).
В румынской мифологии, а точнее в фольклоре Буковины, исторической области, разделенной между Румынией и Украиной, существует дух-обогатитель анклуз, заключенный в заговоренной монете, которая обладает свойством притягивать к себе другие, настоящие деньги. Или не отпускать их от хозяина. Если взять денежку у того, кто владеет спиридушем, когда доберешься до дома, окажется, что в карманах пусто. В Буковине говорят, что чеканят такие монеты демоны, появившиеся на свет из брошенных яиц.
Или же делают анклуз следующим образом: колдунья собирает воду из девяти колодцев, потом кладет в нее обычную, чистую монету, читает заговор и в конце концов говорит, что вместе с этой монетой отдает такому-то и нечистого, чтобы тот ему служил до конца дней. Хозяин монеты должен положить ее под пятку и девять дней не мыться, не кланяться и ни с кем не разговаривать. Анклуз, вопреки тому, что говорят про монеты-спиридуши в других частях Румынии, не приманивает деньги: он просто возвращается в родной карман, будучи потраченным. Впрочем, и здесь не обойтись без уточнений: кое-кто верит, что анклуз все же притягивает другие монеты, если они сделаны из того же металла, что и он сам. Говорят, один торговец в Сирете* наменял денег и все сложил в один узелок, а как развязал его, то выяснилось, что бумажные и медные на месте, а серебро исчезло, хоть никто к нему не прикасался. Видать, не повезло торговцу — попалась ему зачарованная монета, к хозяину вернулась, да и увела за собой те серебряные денежки, что рядом лежали (1593: с.196-197).
Статус статьиСтатус артыкулаStatus artykułuСтатус статтіArticle status:
Заглушка (пустая страница, созданная чтобы застолбить неопределенно запланированную статью, либо чтобы прикрыть ведущую из другой статьи ссылку)
Подготовка статьиПадрыхтоўка артыкулаPrzygotowanie artykułuПідготовка статтіArticle by:
Адрес статьи в интернетеАдрас артыкулу ў інтэрнэцеAdres artykułu w internecieАдрес статті в інтернетіURL of article: //bestiary.us/inkljuz
Культурно-географическая классификация существ:
Культурна-геаграфічная класіфікацыя істот:
Kulturalno-geograficzna klasyfikacja istot:
Культурно-географічна класифікація істот:
Cultural and geographical classification of creatures:
Украинская мифология и фольклорУкраінская міфалогіяUkraińska mitologiaУкраїнська міфологіяUkrainian Mythology, Силезская мифология и фольклорСілезская міфалогія і фальклорMitologia śląskaСілезька міфологіяSilesian Mythology, Румынская и молдавская мифология и фольклорРумынская и молдавская мифология и фольклорRomanian and Moldavian mythology and folkloreРумынская и молдавская мифология и фольклорRomanian and Moldavian mythology and folklore, Польская мифология и фольклорПольская міфалогіяPolska mitologiaПольська міфологіяPolish mythology
Псевдо-биологическая классификация существ:
Псеўда-біялагічная класіфікацыя істот:
Pseudo-biologiczna klasyfikacja istot:
Псевдо-біологічна класифікація істот:
Pseudo-biological classification of creatures:
Вымышленные / литературные миры:
Выдуманыя / літаратурныя сусветы:
Wymyślone / literackie światy:
Вигадані / літературні світи:
Fictional worlds:
Форумы:
Форумы:
Fora:
Форуми:
Forums:
Еще? Еще!
Стрыга — в западно-славянской и карпато-балканской мифологиях ведьма, нежить, упырица, пьющая человеческую кровь
Утопец — в польском фольклоре злая водяная нежить, которой становится умерший в воде преступник или грешник, либо утопленный матерью некрещеный младенец
Леший — в славянской мифологии дух леса
Домовой — у славян (а также в ряде других культур) дух-хранитель дома
Подменыш — ребенок нечистой силы (эльфов, русалок, леших, чертей и других), подброшенный вместо похищенного новорожденного
Одминок — по украинским народным поверьям, подмененный чертом или ведьмой ребенок
Упыри — в славянском фольклоре неупокоенные мертвецы, охочие за человеческой плотью и кровью
Полуденица — в славянской мифологии женский дух жаркого полудня, настигающий тех, кто вопреки народному обычаю работает в поле в полдень
Божонтка — в польской мифологии (как правило, дружелюбный) призрак ребенка, умершего до крещения
Хованец — в украинском фольклоре домовой дух, приносящий богатство, но, как правило, забирающий душу хозяина после его смерти
Клобук — в польской мифологии дурной дух низшего уровня, который, будучи пригретым в доме, приносит своим хозяевам добро, краденое им у соседей
Пасечник — в украинском, белорусском и польском фольклоре дух пасеки, исчезающей после смерти человека, который заключил договор с этим духом
Ярошек — полевой демон Силезской мифологии, появляющийся на заболоченных полях в облике куропатки, фазана или зайца
Огненный змей — по славянской мифологии демон-искуситель и дух-добытчик
Пустецкий — дух или призрак в силезской мифологии, обитающий на территории угольной шахты рядом с Карвиной* в Тешинской Силезии
Баба Яга — в славянской мифологии и фольклоре живущая в лесу старуха-чародейка
Русалки — в славянской мифологии духи водоемов, в которых превращаются умершие девушки, утопленницы, некрещёные дети
Водяной — в славянской мифологии злой дух, воплощение стихий воды как отрицательного и опасного начала
Скарбник — в славянском фольклоре дух, верный хранитель богатств своего хозяина, а также заколдованных кладов
Comments
Отправить комментарий