Именем Уве Болла, призываем тебя, Странник, приди!
Именем Уве Болла, призываем тебя, Странник, приди!
Согласно фольклору гуцулов, збигленята — дети, похороненые некрещеными. На Гуцульщине говорили: "Как какая женщина, а чаще всего девушка, потеряет ребенка и где-то его закопает, то те збигленята до семи лет просят крижму* и креста (крещение). Иной раз случается, что кто-нибудь идет, а збигленяток плачет где-то. Как заканчивается седьмой год збигленятка, приходит к нему беда (черт) и берет его, и становится он звыхлеником. Иногда, как подходит такое время, збигленяток кричит: «Кто в Бога верует, дайте мне креста!» И тогда, если услышавший знает, как верно произнести формулу крещения и бросит левую шиночку от своей рубахи, то тогда беда отпустила бы того збигленятка, и тот стал бы ангелом, и такой ангел стал бы ангелом-хранителем своего крестителя.
«Як народилася дитина нежива, або збігла в господарській хаті, то несуть її на цвинтар, а на цвинтарі є вже таке місце умисне для нехрещених дітей, і там її ховають. А щоб дитина по семи років не стала звихлеником, висвячують воду. Насипають 12 горщат води, кладуть по одному колачикові і по одній свічці, і все то складають на престолі серед церкви, і там піп висвячує воду у 12 пасем. Висвячену воду висипають в одну коновку з усіх 12 горщат, а в горщата насипають другу воду і дають за душу тієї дитини, якій висвячувано воду, говорячи: «На то за ангеликову душу Дмитрикову (чи чию там)». Висвячену воду виливають з коновки на гріб дитини, і дитина стае ангеликом, ніби вже охрещена...»
Етнографічний збірник, XXXI. 236 (1494: Т.2, кн.4, с.483-484)
«Как родился ребенок неживой, или скончался в хозяйской хате, то несут ее на кладбище, а на кладбище есть уже такое место специальное для некрещеных детей, и там ее хоронят. А чтобы ребенок по семи лет не стал звыхлеником, освящают воду. Наливают 12 горшков воды, кладут по одному колачику и по одной свече, и все это складывают на престоле посреди церкви, и там поп освящает воду в 12 пасем. Освященную воду выливают в одну конавку из всех 12 горшков, а в горшки наливают вторую воду и дают за душу того ребенка, которому ее освящали, говоря: «На то за ангеликову душу Дмитрикову (или чью там)». Освященную воду выливают из кружки на гроб ребенка, и ребенок становится ангелочком, будто уже крещеный...»
Этнографический сборник, XXXI. 236 (1494: Т.2, кн.4, с.483-484)
Згідно фольклору гуцулів, збігленята — діти, поховані нехрещеними. На Гуцульщині казали: «Як яка жінка, а найчастіше дівчина, стратить дитину і десь її закопає, то ті збігленята до семи років просять крижма і хреста (охрещення). Нераз трапляється, що хтось іде, а збігленя плаче в скелі. Як кінчається семий рік збігленяті, приходить до нього біда (чорт) і бере його, і воно стає звихлеником. Часом, як трапиться на такий час, то збігленя кричить: «Хто в Бога вірує, дайте мені хреста!» I тоді, коли б знав той що вчує вимовити формулу охрещення і кинув ліву шіночку від своєї сорочки, то тоді біда пустила б те збігленя, і з нього став би янгол. Той янгол став би янголом-хоронителем) того, хто його охрестив.
«Як народилася дитина нежива, або збігла в господарській хаті, то несуть її на цвинтар, а на цвинтарі є вже таке місце умисне для нехрещених дітей, і там її ховають. А щоб дитина по семи років не стала звихлеником, висвячують воду. Насипають 12 горщат води, кладуть по одному колачикові і по одній свічці, і все то складають на престолі серед церкви, і там піп висвячує воду у 12 пасем. Висвячену воду висипають в одну коновку з усіх 12 горщат, а в горщата насипають другу воду і дають за душу тієї дитини, якій висвячувано воду, говорячи: «На то за ангеликову душу Дмитрикову (чи чию там)». Висвячену воду виливають з коновки на гріб дитини, і дитина стае ангеликом, ніби вже охрещена...»
Етнографічний збірник, XXXI. 236 (1494: Т.2, кн.4, с.483-484)
Comments
Отправить комментарий